мокрий
ДОЩОВИ́Й (з дощем; багатий дощами), ДОЩОВИ́ТИЙ, МО́КРИЙ розм., СИРИ́Й розм. Була мокра, дощова неділя (І. Ле); Літо дощове, залило понизов'я, на березі виступила вода (К. Гордієнко); Світанок над Печерськом настав — ясний після дощовитої осінньої ночі (Ю. Смолич); Мабуть, у мокре літо родивсь, що такий високий виріс (приказка).
МО́КРИЙ (просякнутий водою, насичений вологою); НАМО́КЛИЙ, НАМО́ЧЕНИЙ, ЗМО́КЛИЙ, ЗМО́ЧЕНИЙ, ЗМОКРІ́ЛИЙ (який змок, просяк водою); ПРОМО́КЛИЙ, ВИ́МОКЛИЙ, ПЕРЕМО́КЛИЙ, МОКРЮ́ЩИЙ розм. (який дуже просяк водою); ПІДМО́КЛИЙ, ПІДМО́ЧЕНИЙ (який трохи, злегка підмок). Гілляки не хотіли горіти, тріскали і шипіли, бо були мокрі (М. Грушевський); Нелегкою справою було тягнути товсту намоклу линву (Л. Смілянський); Вони періщать намочене полотно на кладці праниками і вистелюють на осонні зелених берегів (І. Цюпа); Семен Трохимович накинув полу халата на змоклого хлопця (Я. Гримайло); Він чує п'янкий запах чи то змочених корінців, чи розімлілого у теплій воді куширища (Ю. Бедзик); З великими труднощами добула вона з промоклої кишені ножа й розпорола черевики (Ю. Смолич); Запізня була вже осінь — потоки і ручаї По рівчаку пережовклому, по вимоклій колії... (Я. Шпорта); Загортаючися в перемоклу кептарину та ховаючи мокрі коси, шукала (Маруся) очима, — не знала, де дітися (Г. Хоткевич); Уздрівши, якого мокрющого мене ведуть, Надя сплеснула руками: — Лелечко!.. Отакий забрьоханий (О. Ковінька); Довкола нього (села) широкі, підмоклі луки (І. Франко); Варив (Алі) собі пілав з підмоченого рижу (М. Коцюбинський).
СИРИ́Й (про погоду, пору року, доби — з великою кількістю опадів, значною вологістю), ВО́ГКИЙ, МО́КРИЙ, ГНИЛИ́Й підсил. Ніч темна, погода сира (Панас Мирний); Сумно в гаю заспокоєнім, вогкою ніччю придавленім (Леся Українка); Мабуть, у мокре літо родивсь, що такий високий виріс (прислів'я); Гнила осінь погрожувала засмоктати вози і гармати в слуцьких болотах (І. Ле).
Словник синонімів української мови