мотика
КИ́РКА (ручне знаряддя у вигляді насадженого на держално молотка, загостреного з одного чи з двох боків), МОТИ́КА, ДЗЮБА́К діал., ОСКА́РД діал., СОКИРЯ́НКА діал.; КА́ЙЛО, ОБУ́ШОК (у гірників). Дівчата будують дорогу. Виблискують гострі кирки (П. Воронько); Мотика часто натрапляє на камінь і викрешує з нього іскри (С. Чорнобривець); Раз за разом гатить він дзюбаком в імлувату опоку і відриває від неї кусні лепу (І. Франко); — Будемо шкребти лопатами, вирубувати на два пальці оскардами (І. Микитенко); Він рубав не кайлом простим, не одвічним обушком, а відбійним молотком (М. Упеник).
СА́ПА́ (ручне знаряддя для знищення бур'яну і підпушування ґрунту), САПА́ЧКА, МОТИ́КА, КОПАНИ́ЦЯ. З жита ніби випливала молода дівчина з сапою в руках (І. Нечуй-Левицький); Оленка хоч і непоказна, зате в роботі жвава, сапачка в проворних руках так і ходить (К. Гордієнко); "Копаниця" (мотика), набуваючи поступово функції сапачки (особливо, здається, з появою картоплі), міняє свою форму і розміри (з журналу); Жменяк узяв мотику на плече й пішов за іншими прополювати кукурудзу (М. Томчаній).
Словник синонімів української мови