мряковина

ТУМА́Н (скупчення найдрібніших крапель води або кристаликів льоду), МЛА (ІМЛА́), МРЯ́КА, МРЯКОВИНА розм., МРИЧ діал., НЕҐУ́РА діал.; ОПА́Р, ПОВОЛО́КА, ПА́МОРОКА діал. (легенькі випари). Густий туман над озером повис (Б. Грінченко); Долини були заповнені млою (І. Франко); Не шуми про минуле, тополе, за вікном у ранковій імлі (В. Сосюра); Надворі вже був день, але крізь густу мряку годі було на кілька кроків людей пізнати (Лесь Мартович); Посіріле, лахмате від мряковини небо навалилося на землю (Ірина Вільде); Як її побачить (Василь) — дивиться на неї, мов крізь непрозору мрич (А. Крушельницький); Часто неґура заставала вівці у полонині (М. Коцюбинський); З вогкої землі йшов легенький опар і ніби прозорою імлою оповивав гори й пригорки (І. Нечуй-Левицький); Повиті прозорою поволокою, синіли вдалині високі гори (Я. Качура); Густими клубами піднеслася із дна яру паморока і окрила все сивою скатертю (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. мряковина — мря́ковина іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. мряковина — -и, ж., розм. Те саме, що імла; туман.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мряковина — МРЯ́КОВИНА, и, ж., розм. Те саме, що імла́; туман, мряка (у 2 знач.). Посіріле, лахмате від мряковини небо навалилося на землю (Ірина Вільде).  Словник української мови у 20 томах
4. мряковина — МРЯ́КОВИНА, и, ж., розм. Те саме, що імла́; туман. Посіріле, лахмате від мряковини небо навалилося на землю (Вільде, Повнол. діти, 1960, 391).  Словник української мови в 11 томах