Словник синонімів української мови

мрячити

ЗАДОЩИ́ТИ безос., розм. (про обложний дощ — почати дощити), ЗАДОЩИ́ТИСЯ розм.; ЗАМРЯЧИ́ТИ безос. і ос., ЗАМЖИ́ЧИТИ безос. і ос., ЗАСЛЬОТИ́ТИ розм., ЗАСЛЬОТИ́ТИСЯ розм. (про густий дощ, туман, мокрий сніг). В кінці жовтня задощило (В. Козаченко); Задощилося: вже третій день дощ (Словник Б. Грінченка); На лихо небо заткалося хмарами, замрячив холодний дощ (Ю. Мушкетик); Почав накрапати дощ, а згодом таки добре засльотило (Мирослав Ірчан); Що робити бідним людям на селі вліті, коли на довший час засльотиться, а темні хмари тягнуться громадами майже попри землю (С. Ковалів). — Пор. I. мрячи́ти.

I. МРЯЧИ́ТИ (про густий дощ, мокрий сніг — падати дуже дрібними краплями), МЖИ́ЧИТИ (ІМЖИ́ЧИТИ), МЖИ́ТИ (ІМЖИ́ТИ), СЛЬОТИ́ТИ розм., СІ́ЯТИ розм., СІ́ЯТИСЯ розм., ПОРОШИ́ТИ розм., МИГИ́ЧИТИ діал., ГЕ́МЗИТИ діал. Мрячив холодний дощик (П. Загребельний); Дрібно дощиком сікло, Мжичило із неба (Д. Павличко); — Он дивись! Я тільки подумав, і вже на них труситься брильянтова роса, неначе труситься порох або імжить сніжок (І. Нечуй-Левицький); Всю малину з'їдав вуйко (ведмідь) майже сам, і пізніше, коли наставали холодні дні, коли сльотило, він навідувався сюди (Є. Гуцало); Вже третю добу сіє на полонині дрібний мичкатий дощик (М. Коцюбинський); Дощ не припиняється, весь час сіється дрібний, одноманітний, холодний (Л. Первомайський); Темний вологий вечір. Порошить дрібний дощик (Я. Гримайло); І холодно було на ріллях чужих за плугом, за бороною осені пізньої, коли мигичить-мрячить з ранку до ночі... (А. Головко); -. Пам'ятаю, поганий був ранок: туман наліг на землю, ґемзило (М. Коцюбинський).

ВИДНІ́ТИСЯ (бути видним, приступним зорові), ВИДНІ́ТИ, ПОЗНАЧА́ТИСЯ, ВБАЧА́ТИСЯ (УБАЧА́ТИСЯ) розм.; ВИМАЛЬО́ВУВАТИСЯ, МАЛЮВА́ТИСЯ рідше, ВИРИСО́ВУВАТИСЯ, ВИКАРБО́ВУВАТИСЯ, КРАСУВА́ТИСЯ (бути виразно видним); МРІ́ТИ, МРІ́ТИСЯ, МАЯ́ЧИ́ТИ, МАЯЧІ́ТИ, МАЙОРІ́ТИ, МА́ЯТИ, МЕРЕХТІ́ТИ, БОВВАНІ́ТИ, ДАЛЕНІ́ТИ, МАНЯ́ЧИТИ розм. рідко, МАНЯЧІ́ТИ розм. рідко, МРЯЧИ́ТИ діал. (бути видним здалеку, невиразно); ВИГЛЯДА́ТИ, ВИЗИРА́ТИ, ПОКА́ЗУВАТИСЯ, ВИКА́ЗУВАТИСЯ розм. рідко (бути видним з-за чогось, з-під чогось, із-поміж чогось); ПРОГЛЯДА́ТИ, ПРОГЛЯДА́ТИСЯ рідше, ПРОЗИРА́ТИ, ПРОРІ́ЗУВАТИСЯ, ПРОРІЗА́ТИСЯ рідше, ПРОДИВЛЯ́ТИСЯ рідше, ВИСКА́ЛЮВАТИСЯ розм., СКА́ЛИТИСЯ розм. рідко (крізь щось); ВИСТУПА́ТИ з чого, ПРОСТУПА́ТИ з чого, крізь що, ВИТИКА́ТИСЯ з чого, з-під чого (трохи, частково бути, ставати видним); ПОЛИ́СКУВАТИ (виділяючись блиском); СВІТИ́ТИ, СВІТИ́ТИСЯ, ПРОСВІ́ЧУВАТИ, ПРОСВІ́ЧУВАТИСЯ (бути видним крізь що-небудь, між чим-небудь і т. ін.). — Док.: позна́читися, ви́малюватися, ви́рисуватися, ви́карбуватися, помая́чи́ти, поманячі́ти, помаячі́ти, ви́глянути, ви́зирнути, показа́тися, прогля́нути, прозирну́ти, прорі́затися, ви́скалитися, ви́ступити, проступи́ти, ви́ткнутися. За вигоном, край села, виднілось друге село (М. Коцюбинський); У траві ледь-ледь виднів залишений колесами слід (Ю. Мушкетик); Вже поблизу в пітьмі позначається берег Цірцеї (М. Зеров); На цвинтарі росли високі дерева, .. крізь сухі віти вбачалося церковне віконечко (Марко Вовчок); Попереду ясно вимальовувалися чорні фігури вершників (Григорій Тютюнник); З туману, справді, вже вирисовувався Переяслав (О. Іваненко); На місячну дорогу виплив човен, серед мінливого срібного мерехтіння викарбувався силует рибалки (І. Волошин); На зеленій.. хатині.. яскраво красувалася вивіска (П. Козланюк); Он на кінці виднокруга мріє село (Олена Пчілка); (Філемон:) Море синьою стягою ледве мріється здаля (переклад М. Лукаша); У темряві невиразно маячили силуети хат (Ю. Збанацький); Гостроверхі шапки маячіли здалека.. Це були татари (Б. Грінченко); Над лісом, що майорів півколом, небо здавалося бліднішим (Ірина Вільде); Ліворуч мерехтів на вершку могили мурований стовп (Юліан Опільський); Безлюдний пляж. І лише дві постаті бовваніють удалині (А. Головко); Даленіє місто на осіннім фоні (В. Сосюра); На горбку манячили чорні силуети вітряків (О. Десняк); На долині манячіли.. намети (І. Нечуй-Левицький); Назустріч мені поспішали з базу жінки.., з їх кошиків виглядали барвінок і первоцвіт (М. Коцюбинський); Серед пучечків торішньої трави де-не-де визирали вже блакитними оченятами проліски (Б. Грінченко); На тлі.. лісу показується біла мурована брама (М. Коцюбинський); А з долини церква виказувалась в садку (А. Свидницький); З ранкового туману подекуди проглядали густі віти дерев, кручі (І. Ле); Дорога проглядалась у бінокль верстов на п'ять (П. Панч); Між верхівками дерев сірими плямами прозирало небо (П. Кучера); Враз темніє, і, до цвяшків подібні, Прорізуються зорі мовчазні В осіннім небі (Л. Первомайський); А над селом вискалюється з зелені червоний двір (І. Франко); — А наші черевики, — вигукнув Михайло, — черевики з продертими підошвами, крізь які скаляться панські пальці! (П. Загребельний); Вдалині вже неясно виступало з імли підніжжя могутнього гірського кряжа (З. Тулуб); Вдалині.. виднілися довжанські ліси, а ближче з густих чагарів проступало білими хатами село Ступки (Григорій Тютюнник); Ліворуч, з-за далеких горбів, витикається високий.. димар цукроварні (В. Козаченко); Молода береза соромливо світила крізь ліщинник білим тілом (О. Донченко); Вже крізь віти світяться вогні (В. Сосюра); Будівля.. просвічувала червоною цеглою крізь золотисте мереживо риштувань (Ю. Смолич); Руїни просвічувалися крізь густе плетиво обгорілих садів (В. Кучер). — Пор. 1. ви́дний.

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. мрячити — мрячи́ти 1 дієслово недоконаного виду про дощ мрячи́ти 2 дієслово недоконаного виду ледве виднітися діал.  Орфографічний словник української мови
  2. мрячити — Імжити, мжичити, мжити, обр. сіяти <�як крізь сито>; Д. мріти.  Словник синонімів Караванського
  3. мрячити — I -ить, недок. Падати дуже дрібними краплями (про дрібний густий дощ). || безос. II -ить, недок., діал. Мріти (див. мріти I).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мрячити — МРЯЧИ́ТИ¹, и́ть, недок. Падати дуже дрібними краплями (про дрібний густий дощ). Дрібен дощ, мов крізь сито, мрячив (М. Старицький); Надворі мрячив набридливий дощ (С. Добровольський); // безос. Надворі мрячило (Ю. Збанацький). МРЯЧИ́ТИ², и́ть, недок.  Словник української мови у 20 томах
  5. мрячити — Мрячи́ти, -чи́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. мрячити — МРЯЧИ́ТИ¹, и́ть, недок. Падати дуже дрібними краплями (про дрібний густий дощ). Дрібен дощ, мов крізь сито, мрячне (Стар., Облога.., 1961, 5); Надворі мрячив набридливий дощ (Добр., Ол. солдатики, 1961, 210); // безос. Надворі мрячило (Збан.  Словник української мови в 11 томах
  7. мрячити — Мрячи́ти, -чу́, -чи́ш гл. 1) Моросить. Дощ став мрячити. 2) безл. мрячи́ть. Стоить туманная, съ мелкимъ дождемъ, погода. Все мрячить та й мрячить. Камен. у.  Словник української мови Грінченка