мул

МУЛ (дуже подрібнена земля з дна рік, озер, морів), НАМУ́Л, ГЛЕЙ. У мулі є практично всі необхідні елементи, які поліпшують ґрунт (з газети); Жовтий намул по берегах трясеться, вгинається під ногами (О. Гончар); І ось уже показалося дно річки — блакитний глей і жовтий пісок та латаття (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. мул — мул 1 іменник чоловічого роду, істота тварина мул 2 іменник чоловічого роду намул  Орфографічний словник української мови
2. мул — 1. намул, глей, наплинок; 2. (тварина) див. ОСЕЛ.  Словник синонімів Караванського
3. мул — див. намул  Словник синонімів Вусика
4. мул — I -у, ч. 1》 Дуже подрібнена, розтерта земля попелястого кольору, що відкладається на дні рік, озер, морів. 2》 Осад органічного походження, який виділяється з води внаслідок природних або штучних процесів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. мул — МУЛ¹, у, ч. Дуже подрібнена, розтерта земля попелястого кольору, що відкладається на дні рік, озер, морів. “Не буди [Візантію], Босфоре, буде тобі горе, Твої білі ребра піском занесу, У мул поховаю!..” – реве синє море (Т.  Словник української мови у 20 томах
6. мул — У, ч., зах.-укр. Дешевий портвейн. Сам пий дешевий мул. Тоді вже краще по пиву хряпнути.  Словник сучасного українського сленгу
7. мул — I помісь кобили та осла; сильний, витривалий, переважно безплідний, живе довго (до 50 років). II дрібнозернистий, м'який осад сучасних водойм, переважно морів і океанів.  Універсальний словник-енциклопедія
8. мул — як (мов, ні́би і т. ін.) лин му́лу, зі сл. наї́стися, набра́тися і т. ін., ірон. Досхочу, вволю, багато. Набрався, як лин мулу! (Укр.. присл..).  Фразеологічний словник української мови
9. мул — Мул, му́лу, -лові = наму́л мул, -ла, -лові; му́ли, -лів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. мул — МУЛ¹, у, ч. Дуже подрібнена, розтерта земля попелястого кольору, що відкладається на дні рік, озер, морів. "Не буди [Візантію], Босфоре, буде тобі горе, Твої білі ребра піском занесу, У мул поховаю!.." — реве синє море (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
11. мул — I. Мул, -лу м. 1) Иль. Твої білі ребра піском занесу, у мул поховаю. Шевч. 58. 2) Урина. То вельзевул попустив мул, з ляку омочився. КС. 1882. IV. 170. --------------- II. Мул, -ла м. Мулъ, лошакъ.  Словник української мови Грінченка