мурмотіння

МУРКОТА́ННЯ (МУРКОТІ́ННЯ), МУРЧА́ННЯ, МУ́РКАННЯ, ВОРКОТА́ННЯ (ВОРКОТІ́ННЯ), ВУРКОТА́ННЯ (ВУРКОТІ́ННЯ), ВУ́РКІТ, ВОРКО́ТА розм., МУРМОТА́ННЯ (МУРМОТІ́ННЯ) розм. — Пор. 1. муркота́ти.

Значення в інших словниках

1. мурмотіння — мурмоті́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. мурмотіння — -я, с., розм. Дія за знач. мурмотіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мурмотіння — МУРМОТІ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. мурмоті́ти. Хіба те, що він казав, не було жалюгідним мурмотінням підсліпуватого школяра, яке викликало .. іронічну посмішку (О. Довженко).  Словник української мови у 20 томах
4. мурмотіння — МУРМОТІ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. мурмоті́ти. Хіба те, що він казав, не було жалюгідним мурмотінням підсліпуватого школяра, яке викликало.. іронічну посмішку (Довж., III, 1960, 185).  Словник української мови в 11 томах