мізинець

МІЗИ́НЕЦЬ (п'ятий, найкоротший палець на руці, нозі), МІЗИ́ННИЙ ПА́ЛЕЦЬ, МІЗИ́НОК розм. Ватя поодставляла мізинці. Малесенькі мізинці стирчали, золоті персні з камінцями блищали (І. Нечуй-Левицький); От мені, небозі, й сниться: Наче з правої рученьки, Наче з пальця мізинного Покотився золотий мій обідець (Л. Костенко); (Пріся:) Хоч ти мнеш десять шкір за одну хвилинку, А мені не зігнеш пальчика-мізинка (І. Кочерга).

Значення в інших словниках

1. мізинець — мізи́нець іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. мізинець — -нця, ч. 1》 П'ятий, найкоротший палець на руці або нозі. 2》 розм. Найменша дитина в сім'ї.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мізинець — МІЗИ́НЕЦЬ, нця, ч. 1. П'ятий, найкоротший палець на руці або нозі. Ватя поодставляла мізинці. Малесенькі мізинці стирчали, золоті персні з камінцями блищали (І.  Словник української мови у 20 томах
4. мізинець — і (ні) на мізи́нець, із заперечними дієсл. Дуже мало, трохи. Інший сотню років проживе, а й на мізинець мого не побаче (не побачить) (О. Левада). ні на мізи́нчик. Ні на мізинчик не збреше (З усн. мови). (на́віть) му́хи не заче́пить (мізи́нцем).  Фразеологічний словник української мови
5. мізинець — Мізи́нець, -нця; -зи́нці, -нців (із стар. мƀзинець)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. мізинець — МІЗИ́НЕЦЬ, нця, ч. 1. П’ятий, найкоротший палець на руці або нозі. Ватя поодставляла мізинці. Малесенькі мізинці стирчали, золоті персні з камінцями блищали (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах