міст
МІСТ (споруда для переїзду, переходу через річку, дорогу, яр тощо); ВІАДУ́К (звичайно на високих підпорах — через глибокий яр, дорогу тощо); ПОНТО́Н (наплавний). Додому, їду я додому... Гримить мостами раз у раз і лине поїзд без утоми на мій омріяний Донбас (В. Сосюра); Ще хвилина — й поїзд пірне під навіс і в тіні віадука сховається від сліпучого сонця (І. Муратов); Розшукав (Хома) їх уже за рікою, серед маси різних підрозділів, які, перехопившись по тільки що наведеному понтону, на деякий час змішалися (О. Гончар).
ПІДЛО́ГА (покриття у приміщенні, по якому ходять — перев. дощане, паркетне), ПОМІ́СТ розм., МІСТ діал.; ДОЛІ́ВКА, ДІЛ рідше (перев. земляне покриття, помазане глиною). За дверима почулась важка хода, аж дошки підлоги трошечки вгинались під чиїмись ногами (І. Нечуй-Левицький); В залі розвернулись танці на всі боки, аж поміст ходором ходить (Панас Мирний); Молодицям по світлицям Мости шарувати, Малим дітям пір'я драти І тютюн в'язати (пісня); Під сволоком висить лампа, кидає світло на побілені стіни, свіжопомазану долівку (А. Дімаров); На запорошеному глиняному долу лежали якісь старі речі (М. Трублаїні).
Словник синонімів української мови