міст

МІСТ, моста́ і мо́сту, ч.

1. Споруда для переїзду або переходу через річку, залізницю, автомагістраль, яр і т. ін.

Нева Тихесенько кудись несла Тоненьку кригу попід мостом (Шевч., II, 1953, 358);

— Кругом палацу глибока канава, на канаві міст (Н.-Лев., III, 1956, 293);

Коли червона кіннота підійшла до Дніпра, міст перед нею був готовий (Гончар, II, 1959, 233);

// у знач. присл. мосто́м. У вигляді моста.

Якось у косовицю з самого ріжка левади він побачив, як веселка мостом лягла на тополі (Стельмах, І, 1962, 104);

*Образно. Міст від серця людини до серця людини — щось значніше, ніж споруда з бетону і сталі, яка єднає два береги (Рибак, Час.., 1960, 177).

◊ Спали́ти мости́ див. спали́ти.

2. перен. Те, що є проміжним між чим-небудь, що з’єднує щось.

Харків, славна батьківщина перших радянських тракторів, проклав широкий міст у майбутнє своїм гігантським атомним центром (Ком. Укр., 7, 1965, 68).

3. спорт. Положення тіла з вигнутою догори грудною кліткою і з упором на долоні й п’яти.

4. спец. Частина шасі автомашини, трактора.

Водієві часто доводилось включати в допомогу задньому мосту й передній (Дмит., Розлука, 1957, 272);

Все частіше шоферові доводилось вмикати обидва мости, і газик, підіймаючи білу куряву, пробивався через кучугури та замети (Збан., Переджнив’я, 1955, 67).

5. діал. Поміст, підлога.

Молодицям по світлицях Мости шарувати, Малим дітям пір’я драти І тютюн в’язати (Нар. лірика, 1956, 88).

Значення в інших словниках

1. міст — міст іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. міст — (примітивний) кладка; (на плаву) понтон; (над прірвою) віядук; П. (між народами) порозуміння, взаєморозуміння; Д. підлога, поміст; місток.  Словник синонімів Караванського
3. міст — див. поміст  Словник синонімів Вусика
4. міст — [м'іст] моста/мосту, ор. мостом, м. (на) моусту/мос'т'і, мн. мости, моус'т'іў  Орфоепічний словник української мови
5. міст — моста і мосту, ч. 1》 Споруда для переїзду або переходу через річку, залізницю, автомагістраль, яр і т. ін. Спалити за собою мости перен. — зробити рішучий крок, після чого неможливе повернення назад. || у знач. присл. мостом. У вигляді моста. 2》 перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. міст — МІСТ, моста́ і мо́сту, ч. 1. Споруда для переїзду або переходу через річку, залізницю, автомагістраль, яр і т. ін. Нева Тихесенько кудись несла Тоненьку кригу попід мостом (Т. Шевченко); – Кругом палацу глибока канава, на канаві міст (І.  Словник української мови у 20 томах
7. міст — Не переходи моста, покіль до нього не дійдеш. Не хвалися нічим наперед, бо обставини можуть змінитися. Не просто з моста, а стрімголовою. Глум, коли хтось дуже величається. Під мостом риба з хвостом.  Приповідки або українсько-народня філософія
8. міст — Споруда з бетону, залізобетону, сталі, раніше — дерева, каменю; служить для прокладання комунікаційних шляхів над перешкодами (р., долиною); горішня частина...  Універсальний словник-енциклопедія
9. міст — хоч з мо́сту та в во́ду кому і без додатка. У когось дуже скрутне, безвихідне становище; хтось у відчаї, комусь дуже тяжко. Сироті хоч з мосту та в воду! (Укр.. присл..); — А що я робитиму, як ти вмреш, а я зостанусь удовою, та ще з дітьми?..  Фразеологічний словник української мови
10. міст — МІСТ (споруда для переїзду, переходу через річку, дорогу, яр тощо); ВІАДУ́К (звичайно на високих підпорах — через глибокий яр, дорогу тощо); ПОНТО́Н (наплавний). Додому, їду я додому...  Словник синонімів української мови
11. міст — Міст, моста́ і мо́сту, на мості́ і на мосту́; мости́, -ті́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
12. міст — 1. Споруда для пішохідного або транспортного зв'язку між берегами ріки, через глибокий яр, над коліями залізниці тощо. Складалася з підпор і прогонів, на яких і влаштовувалася проїзна частина для транспорту або прохід пішоходів.  Архітектура і монументальне мистецтво