міст
МІСТ, моста́ і мо́сту, ч.
1. Споруда для переїзду або переходу через річку, залізницю, автомагістраль, яр і т. ін.
Нева Тихесенько кудись несла Тоненьку кригу попід мостом (Шевч., II, 1953, 358);
— Кругом палацу глибока канава, на канаві міст (Н.-Лев., III, 1956, 293);
Коли червона кіннота підійшла до Дніпра, міст перед нею був готовий (Гончар, II, 1959, 233);
// у знач. присл. мосто́м. У вигляді моста.
Якось у косовицю з самого ріжка левади він побачив, як веселка мостом лягла на тополі (Стельмах, І, 1962, 104);
*Образно. Міст від серця людини до серця людини — щось значніше, ніж споруда з бетону і сталі, яка єднає два береги (Рибак, Час.., 1960, 177).
◊ Спали́ти мости́ див. спали́ти.
2. перен. Те, що є проміжним між чим-небудь, що з’єднує щось.
Харків, славна батьківщина перших радянських тракторів, проклав широкий міст у майбутнє своїм гігантським атомним центром (Ком. Укр., 7, 1965, 68).
3. спорт. Положення тіла з вигнутою догори грудною кліткою і з упором на долоні й п’яти.
4. спец. Частина шасі автомашини, трактора.
Водієві часто доводилось включати в допомогу задньому мосту й передній (Дмит., Розлука, 1957, 272);
Все частіше шоферові доводилось вмикати обидва мости, і газик, підіймаючи білу куряву, пробивався через кучугури та замети (Збан., Переджнив’я, 1955, 67).
5. діал. Поміст, підлога.
Молодицям по світлицях Мости шарувати, Малим дітям пір’я драти І тютюн в’язати (Нар. лірика, 1956, 88).
Значення в інших словниках
- міст — міст іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- міст — (примітивний) кладка; (на плаву) понтон; (над прірвою) віядук; П. (між народами) порозуміння, взаєморозуміння; Д. підлога, поміст; місток. Словник синонімів Караванського
- міст — див. поміст Словник синонімів Вусика
- міст — [м'іст] моста/мосту, ор. мостом, м. (на) моусту/мос'т'і, мн. мости, моус'т'іў Орфоепічний словник української мови
- міст — моста і мосту, ч. 1》 Споруда для переїзду або переходу через річку, залізницю, автомагістраль, яр і т. ін. Спалити за собою мости перен. — зробити рішучий крок, після чого неможливе повернення назад. || у знач. присл. мостом. У вигляді моста. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- міст — МІСТ, моста́ і мо́сту, ч. 1. Споруда для переїзду або переходу через річку, залізницю, автомагістраль, яр і т. ін. Нева Тихесенько кудись несла Тоненьку кригу попід мостом (Т. Шевченко); – Кругом палацу глибока канава, на канаві міст (І. Словник української мови у 20 томах
- міст — Не переходи моста, покіль до нього не дійдеш. Не хвалися нічим наперед, бо обставини можуть змінитися. Не просто з моста, а стрімголовою. Глум, коли хтось дуже величається. Під мостом риба з хвостом. Приповідки або українсько-народня філософія
- міст — Споруда з бетону, залізобетону, сталі, раніше — дерева, каменю; служить для прокладання комунікаційних шляхів над перешкодами (р., долиною); горішня частина... Універсальний словник-енциклопедія
- міст — хоч з мо́сту та в во́ду кому і без додатка. У когось дуже скрутне, безвихідне становище; хтось у відчаї, комусь дуже тяжко. Сироті хоч з мосту та в воду! (Укр.. присл..); — А що я робитиму, як ти вмреш, а я зостанусь удовою, та ще з дітьми?.. Фразеологічний словник української мови
- міст — МІСТ (споруда для переїзду, переходу через річку, дорогу, яр тощо); ВІАДУ́К (звичайно на високих підпорах — через глибокий яр, дорогу тощо); ПОНТО́Н (наплавний). Додому, їду я додому... Словник синонімів української мови
- міст — Міст, моста́ і мо́сту, на мості́ і на мосту́; мости́, -ті́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- міст — 1. Споруда для пішохідного або транспортного зв'язку між берегами ріки, через глибокий яр, над коліями залізниці тощо. Складалася з підпор і прогонів, на яких і влаштовувалася проїзна частина для транспорту або прохід пішоходів. Архітектура і монументальне мистецтво