міст
1. Споруда для пішохідного або транспортного зв'язку між берегами ріки, через глибокий яр, над коліями залізниці тощо. Складалася з підпор і прогонів, на яких і влаштовувалася проїзна частина для транспорту або прохід пішоходів. Залежно від конструктивного вирішення і призначення мали місце наступні:
~ арковий — споруда з арковими прогонами.
~ балковий — споруда з балковим перекриттям.
~ батардо — споруда з глухими стінами для підтримки рівня води.
~ вантовий — те саме, що і ~ висячий.
~ взводний — споруда, зведена на палях.
~ висячий — споруда з полотнами, що підтримуються тросами або ланцюгами, які закріплені на березі.
~ живий — дерев'яний, влаштований на плаваючих колодах.
~ звідний (підйомний) — споруджений через рів перед в'їзною фортечною вежею, який може підійматися, закриваючи ворота, втягуватися всередину або перекидатися вниз.
~ зливний — запасний водоспуск, що влаштовувався у греблі для скидання паводкової води.
~ кабельний — висячий на дротових тросах.
~ консольний — такий, де полотна підтримуються консолями.
~ критий — споруда з перекритим хідником для пішоходів.
~ ланцюговий — висячий на ланцюгах.
~ наплавний — влаштований по воді на плавучих підпорах.
~ підвісний — є переважно пішохідною спорудою з висячим хідником.
~ підкісний — з настилом, що підтримується підкосами.
~ плашкоутний — влаштований на воді, настил підтримується плоскодонними безпалубними суднами.
~ понтонний — плавучий, з настилом на понтонах.
~ рамний — настил влаштовано по рамі.
~ ригельно-підкісний — дерев'яний, з стояками і підкосами, які своїми вершинами впираються у ригель.
~ розвідний — з частиною настилу, що механічно підіймається для проходу суден.
~ фортечний — з оборонними баштами, спорудженими на берегових стоянах і биках.
2. Бойовий майданчик на фортечній стіні, призначений для руху захисників і стріляння через бійниці, над яким зводилася тесова покрівля.
3. Дерев'яне покриття ярусів оборонної башти, куди попадали по приставним сходам.
4. Підлога будівлі, покритий дошками поміст.
Значення в інших словниках
- міст — міст іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- міст — (примітивний) кладка; (на плаву) понтон; (над прірвою) віядук; П. (між народами) порозуміння, взаєморозуміння; Д. підлога, поміст; місток. Словник синонімів Караванського
- міст — див. поміст Словник синонімів Вусика
- міст — [м'іст] моста/мосту, ор. мостом, м. (на) моусту/мос'т'і, мн. мости, моус'т'іў Орфоепічний словник української мови
- міст — моста і мосту, ч. 1》 Споруда для переїзду або переходу через річку, залізницю, автомагістраль, яр і т. ін. Спалити за собою мости перен. — зробити рішучий крок, після чого неможливе повернення назад. || у знач. присл. мостом. У вигляді моста. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- міст — МІСТ, моста́ і мо́сту, ч. 1. Споруда для переїзду або переходу через річку, залізницю, автомагістраль, яр і т. ін. Нева Тихесенько кудись несла Тоненьку кригу попід мостом (Т. Шевченко); – Кругом палацу глибока канава, на канаві міст (І. Словник української мови у 20 томах
- міст — Не переходи моста, покіль до нього не дійдеш. Не хвалися нічим наперед, бо обставини можуть змінитися. Не просто з моста, а стрімголовою. Глум, коли хтось дуже величається. Під мостом риба з хвостом. Приповідки або українсько-народня філософія
- міст — Споруда з бетону, залізобетону, сталі, раніше — дерева, каменю; служить для прокладання комунікаційних шляхів над перешкодами (р., долиною); горішня частина... Універсальний словник-енциклопедія
- міст — хоч з мо́сту та в во́ду кому і без додатка. У когось дуже скрутне, безвихідне становище; хтось у відчаї, комусь дуже тяжко. Сироті хоч з мосту та в воду! (Укр.. присл..); — А що я робитиму, як ти вмреш, а я зостанусь удовою, та ще з дітьми?.. Фразеологічний словник української мови
- міст — МІСТ (споруда для переїзду, переходу через річку, дорогу, яр тощо); ВІАДУ́К (звичайно на високих підпорах — через глибокий яр, дорогу тощо); ПОНТО́Н (наплавний). Додому, їду я додому... Словник синонімів української мови
- міст — Міст, моста́ і мо́сту, на мості́ і на мосту́; мости́, -ті́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- міст — МІСТ, моста́ і мо́сту, ч. 1. Споруда для переїзду або переходу через річку, залізницю, автомагістраль, яр і т. ін. Нева Тихесенько кудись несла Тоненьку кригу попід мостом (Шевч., II, 1953, 358); — Кругом палацу глибока канава, на канаві міст (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах