місіонер

ПРОПОВІ́ДНИК (той, хто проповідує, виголошує проповідь, поширює якесь віровчення); ПРОМО́ВЕЦЬ церк. (церковний оратор); ПРОРО́К (за релігійними уявленнями — проповідник волі Божої); МІСІОНЕ́Р (той, хто проповідує серед людей іншої віри). Острог став місцем, звідки вийшло чимало вчених, дипломатів, поетів і проповідників (З. Тулуб); (Юда:) Все марилось мені — то райська брама, то золотий престол, а на престолі Месія в образі того промовця, неначе судить він живих і мертвих... (Леся Українка); Голос у неї звучав, як у стародавніх пророків (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. місіонер — місіоне́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. місіонер — див. ПРОПОВІДНИК.  Словник синонімів Караванського
3. місіонер — -а, ч. Проповідник, якого посилає церква для релігійної пропаганди серед іновірних і навернення їх до своєї віри.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. місіонер — Проповідач, світич, див. культуртрегер  Словник чужослів Павло Штепа
5. місіонер — МІСІОНЕ́Р, а, ч. Проповідник, якого посилає церква для релігійної пропаганди серед іновірних і навернення їх до своєї віри...  Словник української мови у 20 томах
6. місіонер — місіоне́р (франц. missionnaire, від лат. missio – посилка, відправлення) особа, надіслана певною церквою для релігійної пропаганди серед іновірців.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. місіонер — Місіоне́р, -ра; -не́ри, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. місіонер — МІСІОНЕ́Р, а, ч. Проповідник, якого посилає церква для релігійної пропаганди серед іновірних і навернення їх до своєї віри...  Словник української мови в 11 томах
9. місіонер — рос. миссионер торговий працівник, якому необов'язково чи заборонено приймати замовлення, але чий обов'язок полягає у створенні позитивного образу торгової чи товарної марки фірми, у формуванні попиту...  Eкономічна енциклопедія