навчання
НАВЧА́ННЯ (процес передавання й засвоєння знань, уміння, досвіду), УЧЕ́ННЯ (ВЧЕ́ННЯ) розм., ВЧИТТЯ́ заст., НАУ́КА заст.; ОСВІ́ТА (піднесення рівня знань). Приїхавши в це містечко на навчання, я спершу жив у тітки (Є. Гуцало); Підбільшала Оленка. Оддав Михайло в школу її. Страх охоча до вчення була! (А. Тесленко); Давно був час починати вчиття (Б. Грінченко); Після трилітньої науки він так читає, що й дяка заткне за пояс (Панас Мирний); Коли знов знялась розмова про освіту жінок, Бекір весь стрепенувся і навіть устав (М. Коцюбинський).
НАСТАНО́ВА (конкретні поради, рекомендації з боку старшого або досвідченішого, як слід правильно робити, поводитися в тих чи інших випадках); НАПУ́ТТЯ, НАПУ́ЧЕННЯ, НАПУ́ЧУВАННЯ (добрі побажання, повчальні слова, поради — звичайно перед відправленням у дорогу або початком якої-небудь справи, під час прощання); НАВЧА́ННЯ, НАУ́КА (те, що дає життєвий досвід, служить уроком на майбутнє). Прощаючись з дівчиною, Станіслав Сигізмундович, крім настанов та порад, дав їй.. компас (Ю. Збанацький); Сашко підбіг і зупинився перед Григорієм Івановичем, дивлячись на нього запитливо: він чекав наказу або якогось напучення (Ю. Смолич); Напучування працьовитої, тяжким життям умудреної Луківни, що він уже не маленький, сам повинен усе розуміти, не пройшли повз свідомість хлопчика (Я. Баш); Останні свої навчання мати доказала аж тоді, коли Матвійко сидів уже поряд з батьком на возі (О. Донченко); Вона.. тихенько, мов побоюючись, щоб хтось не підслухав її науки, починає говорити (М. Стельмах). — Пор. 1. пора́да.
Словник синонімів української мови