наздогін

НАВЗДОГІ́Н (НАЗДОГІ́Н) (доганяючи, слідом за тим, хто або що віддаляється), НАВЗДОГІ́НЦІ (НАЗДОГІ́НЦІ) розм., ВДОГІ́Н (УДОГІ́Н) поет. До берега рідного судна прямують, За ними чайки навздогін (В. Бичко); Марія швидко пішла наздогін (Ю. Смолич); Собаки знов загавкали, побігли навздогінці за кіньми (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. вслід.

Значення в інших словниках

1. наздогін — наздогі́н прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. наздогін — див. навздогін; услід  Словник синонімів Вусика
3. наздогін — див. навздогін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. наздогін — НАЗДОГІ́Н див. навздогі́н.  Словник української мови у 20 томах
5. наздогін — Навздогін і наздогі́н, на(в)здогі́нці наздогі́н, наздогі́нці і навздогі́н, навздогі́нці, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. наздогін — НАЗДОГІ́Н див. навздогі́н.  Словник української мови в 11 томах
7. наздогін — Наздогін, наздогінці нар. Въ догонку; въ погоню. Наздогін не націлуваться. Ном. № 5265. Пани ж наші, пани голоколінці: як ми в шинок, то й ви наздогінці. Ном. № 1190.  Словник української мови Грінченка