наздогінці

НАВЗДОГІ́Н (НАЗДОГІ́Н) (доганяючи, слідом за тим, хто або що віддаляється), НАВЗДОГІ́НЦІ (НАЗДОГІ́НЦІ) розм., ВДОГІ́Н (УДОГІ́Н) поет. До берега рідного судна прямують, За ними чайки навздогін (В. Бичко); Марія швидко пішла наздогін (Ю. Смолич); Собаки знов загавкали, побігли навздогінці за кіньми (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. вслід.

Значення в інших словниках

1. наздогінці — наздогі́нці прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. наздогінці — див. навздогін; услід  Словник синонімів Вусика
3. наздогінці — див. навздогінці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. наздогінці — НАЗДОГІ́НЦІ див. навздогі́нці.  Словник української мови у 20 томах
5. наздогінці — НАЗДОГІ́НЦІ див. навздогі́нці.  Словник української мови в 11 томах