наздогінці
НАВЗДОГІ́Н (НАЗДОГІ́Н) (доганяючи, слідом за тим, хто або що віддаляється), НАВЗДОГІ́НЦІ (НАЗДОГІ́НЦІ) розм., ВДОГІ́Н (УДОГІ́Н) поет. До берега рідного судна прямують, За ними чайки навздогін (В. Бичко); Марія швидко пішла наздогін (Ю. Смолич); Собаки знов загавкали, побігли навздогінці за кіньми (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. вслід.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наздогінці — наздогі́нці прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- наздогінці — див. навздогін; услід Словник синонімів Вусика
- наздогінці — див. навздогінці. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наздогінці — НАЗДОГІ́НЦІ див. навздогі́нці. Словник української мови у 20 томах
- наздогінці — НАЗДОГІ́НЦІ див. навздогі́нці. Словник української мови в 11 томах