назначатися

ПРИЗНАЧА́ТИСЯ для чого (виконувати певне призначення, функцію), СЛУЖИ́ТИ для чого, чим, СЛУГУВА́ТИ для чого, чим, ПРА́ВИТИ за що, чим, НАЗНАЧА́ТИСЯ заст.; ВІДВО́ДИТИСЯ також кому (перев. для користування). Ми увійшли до ванькирчика, бідно вмебльованого двома топчанами, сільської роботи ослончиками і великим столом, один кінець якого служив для писання, а другий призначався для всяких хазяйських потреб (М. Коцюбинський); Гвинт і зело, Лезо і дуло, Все, що дише й горить У полі, в майстерні, в слові, Має служить Робітникові! (М. Рильський); Зайшли в Саїдів кабінет, що разом і за світлицю, і за спочивальню правив йому (І. Ле); Треба перше всього усі гроші докупи зібрати та тоді їх і заслати в громаду "Учитель", куди вони і спершу назначалися (Панас Мирний); В цій кімнаті інколи місцеве начальство частувало відповідальних командировочних.. А найчастіше ця кімната відводилась для шахтарських оказій (М. Ю. Тарновський).

Значення в інших словниках

1. назначатися — назнача́тися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. назначатися — -аюся, -аєшся, недок., розм. 1》 Бути призначеним, відводитися для чого-небудь; призначатися. 2》 Заздалегідь намічатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. назначатися — НАЗНАЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., розм. 1. Бути призначеним, відводитися для чого-небудь; призначатися. Треба перше всього усі гроші докупи зібрати та тоді їх і заслати в громаду “Учитель”, куди вони і спершу назначалися (Панас Мирний)...  Словник української мови у 20 томах
4. назначатися — НАЗНАЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., розм. 1. Бути призначеним, відводитися для чого-небудь; призначатися. Треба перше всього усі гроші докупи зібрати та тоді їх і заслати в громаду "Учитель", куди вони і спершу назначалися (Мирний, V, 1955, 425).  Словник української мови в 11 томах