назовні

НАЗО́ВНІ (на зовнішній бік, за межі чого-небудь); НАВЕ́РХ, НАГО́РУ (на поверхню чого-небудь — землі, води тощо). Щось клекотіло в його грудях, давило горло і не могло прорватися назовні (Григорій Тютюнник); Я втямив, що топлюся, що я тут сяду на дно та й не вирну більше наверх з води (І. Нечуй-Левицький); Під землею Нам тільки снилося воно (сонце), Задумане і золотеє... Бо, як виходили нагору, Там ніч була уже давно (В. Сосюра).

Значення в інших словниках

1. назовні — назо́вні прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. назовні — пр., (куди) надвір, на поверхню, з приміщення <�хати>; П. на люди; (на зовнішній вигляд) іззовні, зокола, назверх, з лиця, зовнішньо.  Словник синонімів Караванського
3. назовні — присл. 1》 На зовнішній бік, за межі чого-небудь; прот. всередину. 2》 перен. На загальний огляд, не прикриваючись від усіх. 3》 Із зовнішнього боку; на зовнішній вигляд; зовнішньо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. назовні — НАЗО́ВНІ, присл. 1. На зовнішній бік, за межі чого-небудь; протилежне всередину, досередини. Соковита, рясна листва крізь гарячу від сонця сітку непокірно лізла назовні (О.  Словник української мови у 20 томах
5. назовні — НАЗО́ВНІ, присл. 1. На зовнішній бік, за межі чого-небудь; протилежне всередину. Соковита, рясна листва крізь гарячу від сонця сітку непокірно лізла назовні (Гончар, Таврія, 1952, 1С7); Приклепувати нові накладки треба так...  Словник української мови в 11 томах