назубок
НАПА́М'ЯТЬ (із сл. знати, вивчати і т. ін. — дослівно, слово в слово), НАЗУБО́К підсил. розм. Олег уже двадцять разів устиг прочитати записку, вивчив її напам'ять (О. Донченко); — В такому віці, як ти, я вже безкозирку носив, обов'язки свої назубок знав (О. Гончар).
Словник синонімів української мови