назубок

НАЗУБО́К, присл., розм.

Дуже добре, ґрунтовно.

Северко .. ходив по сцені спокійний, бо всі “репліки Степана” знав “назубок” (А. Іщук);

– В такому віці, як ти, я вже безкозирку носив, обов'язки свої назубок знав (О. Гончар).

НАЗУ́БОК, бка, ч.

Напилок, яким випилюють зубці, роблять насічку, зазублини і т. ін.

Значення в інших словниках

1. назубок — назу́бок іменник чоловічого роду назубо́к прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. назубок — I наз`убок-бка, ч. Напилок, яким випилюють зубці, роблять насічку, зазублини і т. ін. II назуб`окприсл., розм. Дуже добре, ґрунтовно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. назубок — НАПА́М'ЯТЬ (із сл. знати, вивчати і т. ін. — дослівно, слово в слово), НАЗУБО́К підсил. розм. Олег уже двадцять разів устиг прочитати записку, вивчив її напам'ять (О. Донченко); — В такому віці, як ти, я вже безкозирку носив, обов'язки свої назубок знав (О. Гончар).  Словник синонімів української мови
4. назубок — НАЗУ́БОК, бка, ч. Напилок, яким випилюють зубці, роблять насічку, зазублини і т. ін. НАЗУБО́К, присл., розм. Дуже добре, грунтовно. Северко.. ходив по сцені спокійний, бо всі "репліки Степана" знав "назубок" (Іщук, Вербівчани, 1961, 421).  Словник української мови в 11 томах