назублюватися
НАЗУ́БЛЮВАТИСЯ¹, юється, недок.
Пас. до назу́блювати.
НАЗУ́БЛЮВАТИСЯ², юється, недок., НАЗУБИ́ТИСЯ, зу́биться; мн. назу́бляться: док., діал.
Пароститися.
Уже котре зерно на мокрій землі, те назубилося (Сл. Б. Грінченка);
* Образно. В Мужичій душі потайні думи та надії, як зернопадалиця, враз зазублювалися і проростали буйно новими чутками (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)