наодинці
НАОДИ́НЦІ (сам на сам з кимабо чим-небудь, без свідків), ВІЧ-НА́-ВІЧ, ТЕТ-А-ТЕ́Т заст., жарт., НА САМОТІ́ з ким-чим; САМ, ОДИ́Н (з ким-чим — при дієсловах із знач. існування, руху, місцеперебування тощо). Вчителька пробувала бесідувати з ним наодинці (О. Гончар); Лишитися наодинці з ворогами; Софія з ним хоче поговорити віч-на-віч (А. Шиян); — Я хотіла б поговорити з ним одна. — Хочете тет-а-тет згадати свої колишні подвиги? — лукаво сказав Майєр (В. Собко); Тарас Григорович лишився на самоті з хлопчиком (З. Тулуб); (Пашка:) Ти не зоставайся сама собі на самоті з такими думками; більше в гурті бувай! (М. Старицький); Він залишився з нею сам. — Пор. вдвох.
НАОДИ́НЦІ (сам із собою, без інших), НА САМОТІ́ (САМОТИ́НІ) (У (В) САМОТІ́ (САМОТИ́НІ)), САМОТО́Ю, САМ, ОДИ́Н, САМ-ОДИ́Н підсил. розм. (у знач. обставини способу дії — у відповідному роді, числі й відмінку). Шумаков запропонував поснідати удвох, хоч, кажучи одверто, радше лишився б зараз наодинці (С. Голованівський); Я ще раз потиснув йому руку й лишився на самоті (Ю. Яновський); Він гірко й страшно ридав самотою (О. Довженко); Я був сам. Сам-один. Ні звуку, ні шелесту (Г. Хоткевич); Соломія тепер могла залишати Остапа на день самого (М. Коцюбинський); — І яке, скажи, тобі діло до балачки дівчини з парубком, коли вони бажають самі посидіти? (М. Стельмах); Плаче мати одна в хаті, А дівчина в гаї (Т. Шевченко).
Словник синонімів української мови