нарахувати

РАХУВА́ТИ (називати числа в послідовному порядку; визначати кількість, суму), ЛІЧИ́ТИ, ВИЛІ́ЧУВАТИ, ЗЛІ́ЧУВАТИ розм., ЧИ́СЛИТИ розм.; ПЕРЕРАХО́ВУВАТИ (встановлювати кількість когось, чогось). — Док.: порахува́ти, зрахува́ти діал. нарахува́ти, полічи́ти, ви́лічити, злічи́ти, почи́слити, перерахува́ти. Вийшли діти на узлісся, Рахувать гриби взялися (І. Нехода); Комбат став лічити на пальцях (О. Гончар); (Мохаммед:) Я злічив всі зморшки у неї на обличчі... (Леся Українка); Дні з нетерпінням я числив, і от моя мрія збулася (М. Зеров); — Ой, скільки там гармат за горою — не годен перерахувати! (О. Гончар). — Пор. підрахо́вувати.

Значення в інших словниках

1. нарахувати — нарахува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. нарахувати — див. нараховувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нарахувати — НАРАХУВА́ТИ див. нарахо́вувати.  Словник української мови у 20 томах
4. нарахувати — НАРАХУВА́ТИ див. нарахо́вувати.  Словник української мови в 11 томах
5. нарахувати — Нарахува́ти, -хую, -єш гл. Насчитать.  Словник української мови Грінченка