народонаселення

НАСЕ́ЛЕННЯ збірн. (люди, що живуть у якомусь одному населеному пункті, місцевості, країні тощо), ЛЮ́ДНІСТЬ, ЖИ́ТЕЛІ мн., МЕ́ШКАНЦІ мн., рідше (ті, хто живе в якомусь населеному пункті, якійсь місцевості); НАРОДОНАСЕ́ЛЕННЯ книжн. (населення певної країни або всієї земної кулі). Пізньої осені пройшла чутка, що всю прифронтову смугу очищатимуть від населення (О. Гончар); Цього дня мало бути велике свято для жителів острова (М. Трублаїні); Демографія займається проблемами народонаселення.

Значення в інших словниках

1. народонаселення — народонасе́лення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. народонаселення — -я, с. Сукупність людей, що проживають на певній території; населення країни, держави.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. народонаселення — хохл. (народонаселеніє) людність людність  Словник чужослів Павло Штепа
4. народонаселення — НАРОДОНАСЕ́ЛЕННЯ, я, с. Сукупність людей, що проживають на певній території; населення країни, держави. Народонаселення кожної етнічної спільності розвивається на основі відповідних закономірностей, які в ході історичного розвитку підпорядковуються способові виробництва (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
5. народонаселення — НАРОДОНАСЕ́ЛЕННЯ, я, с. Сукупність людей, що проживають на певній території; населення країни, держави. Питання народонаселення привертають до себе дедалі пильнішу увагу філософів, соціологів, істориків, географів, економістів (Наука.., 2, 1967, 11).  Словник української мови в 11 томах