Словник синонімів української мови

наряддя

ЗНАРЯ́ДДЯ (пристосування, прилад, механізм і т. ін., за допомогою якого виконується певна дія), НАЧИ́ННЯ, СНАСТЬ, ПРИПА́С, ЗНА́РЯД діал., ПРИ́РЯД діал., ЗНА́ДІБ (ЗНА́ДОБ) діал., НАРЯ́ДДЯ заст.; ІНСТРУМЕ́НТ (набір предметів для певної роботи). На стінах (хати) знаряддя скульпторські і мулярські (Леся Українка); Біля куреня сушилось розвішане на кущах різне рибальське начиння (Ю. Збанацький); Покинеш любу жінку, Чумацьку снасть, волів і кілька пар плугів..! (П. Гулак-Артемовський); Ой ви, степи, ви, поля! Втіхо, розкоше моя!.. Наготовив я припас — Гостру кісоньку про вас (П. Куліш); (Чоловік:) Що маю я робити? чим? над чим? Ні знаряду, ні знадобу не маю (Леся Українка); Всякий рятунок оказався дармим при так страшнім вітрі і при недостатку прирядів до гашення (пожежі) (І. Франко); Дає (пан) Іванові шість волів, плуг, віз, рало, все господарне наряддя (П. Чубинський).

НАЧИ́ННЯ збірн. (господарські речі, що служать для приготування, подавання та зберігання їжі, напоїв), НАРЯ́ДДЯ заст. На ослонах, на столі та припічку скрізь понаставлено немитого начиння — горщиків, мисок, ложок (М. Коцюбинський); З дверей вибігла Олеся з ложечками й чайником в руках, за нею мати.. виносили стакани (склянки) та наряддя до самовара (І. Нечуй-Левицький).

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. наряддя — наря́ддя іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
  2. наряддя — -я, с., збірн., заст. Знаряддя. || Хатнє начиння, посуд і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наряддя — Знаряддя, знадіб, начиння  Словник чужослів Павло Штепа
  4. наряддя — НАРЯ́ДДЯ, я, с., збірн., заст. Знаряддя. Дає [пан] Іванові шість волів, плуг, віз, рало, все господарче наряддя (П. Чубинський); // Домашнє начиння, посуд і т. ін. Вони виходили й приходили, й знов вибігали: виносили стакани та наряддя до самовара (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах
  5. наряддя — Наря́ддя, -ддя, -ддю = знаря́ддя  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. наряддя — НАРЯ́ДДЯ, я, с., збірн., заст. Знаряддя. Дає [пан] Іванові шість волів, плуг, віз, рало, все господарче наряддя (Чуб., II, 1878, 523); // Домашнє начиння, посуд і т. ін. Вони виходили й приходили, й знов вибігали: виносили стакани та наряддя до самовара (Н.-Лев., III, 1956, 45).  Словник української мови в 11 томах
  7. наряддя — Наря́ддя, -дя с. соб. Орудіе. Дає Іванові шість волів, плуг, віз, рало, все господарне нарадя. Чуб. II. 523.  Словник української мови Грінченка