наряддя
ЗНАРЯ́ДДЯ (пристосування, прилад, механізм і т. ін., за допомогою якого виконується певна дія), НАЧИ́ННЯ, СНАСТЬ, ПРИПА́С, ЗНА́РЯД діал., ПРИ́РЯД діал., ЗНА́ДІБ (ЗНА́ДОБ) діал., НАРЯ́ДДЯ заст.; ІНСТРУМЕ́НТ (набір предметів для певної роботи). На стінах (хати) знаряддя скульпторські і мулярські (Леся Українка); Біля куреня сушилось розвішане на кущах різне рибальське начиння (Ю. Збанацький); Покинеш любу жінку, Чумацьку снасть, волів і кілька пар плугів..! (П. Гулак-Артемовський); Ой ви, степи, ви, поля! Втіхо, розкоше моя!.. Наготовив я припас — Гостру кісоньку про вас (П. Куліш); (Чоловік:) Що маю я робити? чим? над чим? Ні знаряду, ні знадобу не маю (Леся Українка); Всякий рятунок оказався дармим при так страшнім вітрі і при недостатку прирядів до гашення (пожежі) (І. Франко); Дає (пан) Іванові шість волів, плуг, віз, рало, все господарне наряддя (П. Чубинський).
НАЧИ́ННЯ збірн. (господарські речі, що служать для приготування, подавання та зберігання їжі, напоїв), НАРЯ́ДДЯ заст. На ослонах, на столі та припічку скрізь понаставлено немитого начиння — горщиків, мисок, ложок (М. Коцюбинський); З дверей вибігла Олеся з ложечками й чайником в руках, за нею мати.. виносили стакани (склянки) та наряддя до самовара (І. Нечуй-Левицький).
Словник синонімів української мови