наряддя —
наря́ддя іменник середнього роду рідко
Орфографічний словник української мови
наряддя —
-я, с., збірн., заст. Знаряддя. || Хатнє начиння, посуд і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
наряддя —
Знаряддя, знадіб, начиння
Словник чужослів Павло Штепа
наряддя —
НАРЯ́ДДЯ, я, с., збірн., заст. Знаряддя. Дає [пан] Іванові шість волів, плуг, віз, рало, все господарче наряддя (П. Чубинський); // Домашнє начиння, посуд і т. ін. Вони виходили й приходили, й знов вибігали: виносили стакани та наряддя до самовара (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови у 20 томах
наряддя —
ЗНАРЯ́ДДЯ (пристосування, прилад, механізм і т. ін., за допомогою якого виконується певна дія), НАЧИ́ННЯ, СНАСТЬ, ПРИПА́С, ЗНА́РЯД діал., ПРИ́РЯД діал., ЗНА́ДІБ (ЗНА́ДОБ) діал., НАРЯ́ДДЯ заст.; ІНСТРУМЕ́НТ (набір предметів для певної роботи).
Словник синонімів української мови
наряддя —
НАРЯ́ДДЯ, я, с., збірн., заст. Знаряддя. Дає [пан] Іванові шість волів, плуг, віз, рало, все господарче наряддя (Чуб., II, 1878, 523); // Домашнє начиння, посуд і т. ін. Вони виходили й приходили, й знов вибігали: виносили стакани та наряддя до самовара (Н.-Лев., III, 1956, 45).
Словник української мови в 11 томах
наряддя —
Наря́ддя, -дя с. соб. Орудіе. Дає Іванові шість волів, плуг, віз, рало, все господарне нарадя. Чуб. II. 523.
Словник української мови Грінченка