настачити

НАСТА́ЧИТИ чого (заготувати, запасти в потрібній, достатній кількості); НАСТА́ЧИТИСЯ розм., НАБРА́ТИСЯ розм., НАГОТУВА́ТИСЯ (НАГОТО́ВИТИСЯ) рідше (звичайно в сполуч. з не або в питальних конструкціях риторичного характеру зі сл. хіба, де тощо). — Недок.: настача́ти. — Батько напозичався в пана грошей на одробіток, насилу настачає хліба на сім'ю.., — сказала баба Хівря (І. Нечуй-Левицький); — На лампу й зовсім гасу не настачишся (О. Гончар); На вогонь дров не наберешся, а на піт — сорочок (прислів'я).

Значення в інших словниках

1. настачити — наста́чити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. настачити — див. настачати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. настачити — НАСТА́ЧИТИ див. настача́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. настачити — НАСТА́ЧИТИ див. настача́ти.  Словник української мови в 11 томах
5. настачити — Настача́ти, -ча́ю, -єш сов. в. настачити, -чу, -чиш, гл. Припасать, припасти, приготовлять, приготовить, доставлять, доставить вдоволь. Усе то настачили... ніженські міщане. К. ЧР. 258. По десять разів на день їси і хліба тобі не настачиш!...  Словник української мови Грінченка