Словник синонімів української мови

натурально

ЗВИЧА́ЙНО вставн. сл. (уживається для підтвердження думки), ПРИРО́ДНО, НАТУРА́ЛЬНО, Я́СНО, ПЕ́ВНО (ПЕ́ВНЕ), ПЕ́ВНА РІЧ, РОЗУМІ́ЄТЬСЯ, БЕЗПЕРЕ́ЧНО підсил., БЕЗУМО́ВНО підсил., БЕЗСУМНІ́ВНО підсил., БЕЗ СУ́МНІВУ підсил., ЗВІ́СНО розм. В системі виховання він, звичайно, нічого не тямить, зате переконаний, що без нього там діло не піде (Григорій Тютюнник); Я, природно, не бажав би зв'язувати себе такою обіцянкою (І. Кулик); — Може, вам, тату, допомогти чим-небудь?.. То я, натурально, допоможу (Григорій Тютюнник); — Ну, ясно ж, нехай заходить (А. Головко); — Але умова, Павле Макаровичу, — ви книжки не зачитуєте. — Ну, певно ж (А. Головко); Але то й є секрет великого художнього твору, що він не старіється, лише перероджується — в людській уяві, певна річ, бо тільки ж там він і живе (М. Рильський); Згодом, розуміється, пішли інші інтереси, і за ними відійшла набік ота дитяча дружба (Є. Кротевич); Голос, що пролунав у коридорі, належав, безперечно, командирові корабля Журбі (М. Ткач); Ну, та, звісно, на те й ходиться біля винограду, на те й працюється, щоб мати користь (М. Коцюбинський).

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. натурально — натура́льно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
  2. натурально — 1》 Присл. до натуральний 3), 4). 2》 у знач. присудк. сл. Як і повинно бути. 3》 у знач. вставн. сл. Уживається для підтвердження, схвалення висловленого. 4》 у знач. ствердж. част. Уживається на початку речення для ствердження, схвалення висловленого раніше; звичайно, авжеж.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. натурально — НАТУРА́ЛЬНО. 1. Присл. до натура́льний 3, 4. – А щоб вони [нейлонові ялинки] пахтіли натурально, Екстрактом їх оббризкують сосновим (І.  Словник української мови у 20 томах
  4. натурально — НАТУРА́ЛЬНО. 1. Присл. до натура́льний 3, 4. — А щоб вони [нейлонові ялинки] пахтіли натурально, Екстрактом їх оббризкують сосновим (Мур.  Словник української мови в 11 томах