невгаразд

НЕВЛА́Д (перев. зі сл. говорити, відповідати і т. ін. — у невдалий, недоречний момент), НЕВПОПА́Д, НЕДОРЕ́ЧНО, НЕ ДО РЕ́ЧІ, НЕ ДО ДІ́ЛА, НЕДОЛА́ДНО, НЕ ДО ЛА́ДУ́, НЕВГАРА́ЗД розм. Сестра відповідала їй з неохотою й іноді невлад (А. Головко); Іван збагнув, що відповів невпопад (С. Чорнобривець); — Згоріла моя хата, — каже баба.. — От і добре, — недоречно відгукується Явтух (Ю. Яновський); — Все оце дуже чуло сказано, але не до речі, а от саме перше слово було до діла (Леся Українка); (Андромаха:) Та як же й вірити, коли ти завжди не впору й недоладно пророкуєш? (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. невгаразд — невгара́зд прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. невгаразд — пр., невлад, ід. пальцем у небо; (не так, як треба) недоречно, не до речі, недоладно, не до ладу, невлучно, р. не до шмиги.  Словник синонімів Караванського
3. невгаразд — див. недоречно  Словник синонімів Вусика
4. невгаразд — присл., розм. Не так, як треба; не до речі; не до ладу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. невгаразд — НЕВГАРА́ЗД, присл., розм. Не так, як треба; не до речі; не до ладу. Розмовляючи, Валентин за кожним словом червонів до вух, немов йому здавалося, що все він говорить наївно і невгаразд (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
6. невгаразд — НЕВГАРА́ЗД, присл., розм. Не так, як треба; не до речі; не до ладу. Розмовляючи, Валентин за кожним словом червонів до вух, немов йому здавалося, що все він говорить наївно і невгаразд (Гончар, IV, 1960, 68).  Словник української мови в 11 томах
7. невгаразд — Невгаразд нар. Невпопадъ, ни къ селу, ни къ городу.  Словник української мови Грінченка