невгасаючий

НЕВГАСИ́МИЙ (звичайно про почуття — який не послаблюється, не зникає з часом), НЕЗГА́СНИЙ, НЕЗГАСИ́МИЙ, НЕПОГА́СНИЙ, НЕВГАСА́ЮЧИЙ, НЕГА́СНУЧИЙ, НЕЗГАСА́ЮЧИЙ, НЕВГА́СНИЙ поет., НЕГАСИ́МИЙ заст., поет., НЕЗАГА́СНИЙ поет., НЕПОГАСИ́МИЙ рідко; НЕОПАЛИ́МИЙ поет. (перев. про любов, кохання). Тільки тепер дівчина зрозуміла, що допомоги чекати даремно. Але невгасимий інстинкт життя викликав химерні образи (О. Донченко); Чехов здавна увійшов у моє серце, як міцна й незгасна любов (М. Рильський); О як було любо тоді, моя непогасная мріє! (В. Сосюра). — Пор. неме́ркнучий, неосла́бний.

Значення в інших словниках

1. невгасаючий — невгаса́ючий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. невгасаючий — див. вічний  Словник синонімів Вусика
3. невгасаючий — -а, -е. 1》 Який не гасне; невгасимий, незгасний. 2》 перен. Який не зменшується, не зникає.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. невгасаючий — НЕВГАСА́ЮЧИЙ, а, е. 1. Який не гасне; невгасимий, незгасний. Ніколи ікона Матері Божої, під якою горіло невгасаюче світло, не дивилася на Мотрю такими великими, повними виразу очима, як нині (Б.  Словник української мови у 20 томах
5. невгасаючий — НЕВГА́САЮЧИЙ, а, е. 1. Який не гасне; невгасимий, незгасний. 2. перен. Який не зменшується, не зникає. Крізь боїв невгасаючі гули поспішаю до тебе і я, любе місто моє (Уп., Вірші..  Словник української мови в 11 томах