невгасний

НЕВГАСИ́МИЙ (звичайно про почуття — який не послаблюється, не зникає з часом), НЕЗГА́СНИЙ, НЕЗГАСИ́МИЙ, НЕПОГА́СНИЙ, НЕВГАСА́ЮЧИЙ, НЕГА́СНУЧИЙ, НЕЗГАСА́ЮЧИЙ, НЕВГА́СНИЙ поет., НЕГАСИ́МИЙ заст., поет., НЕЗАГА́СНИЙ поет., НЕПОГАСИ́МИЙ рідко; НЕОПАЛИ́МИЙ поет. (перев. про любов, кохання). Тільки тепер дівчина зрозуміла, що допомоги чекати даремно. Але невгасимий інстинкт життя викликав химерні образи (О. Донченко); Чехов здавна увійшов у моє серце, як міцна й незгасна любов (М. Рильський); О як було любо тоді, моя непогасная мріє! (В. Сосюра). — Пор. неме́ркнучий, неосла́бний.

Значення в інших словниках

1. невгасний — невга́сний прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. невгасний — див. вічний  Словник синонімів Вусика
3. невгасний — -а, -е, заст., поет. Невгасимий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. невгасний — НЕВГА́СНИЙ, а, е, поет. Те саме, що невгаси́мий. Пломенів на захід, схід Невгасний вир пожеж (П. Усенко); Невгасна дружба наша, Мов самоцвіт, сія, Подруженько Наташа, Уралочко моя! (І. Муратов).  Словник української мови у 20 томах
5. невгасний — НЕВГА́СНИЙ, а, е, заст., поет. Невгасимий. Пломенів на захід, схід Невгасний вир пожеж (Ус., Дорогами.., 1951, 189); Невгасна дружба наша, Мов самоцвіт, сія, Подруженько Наташа, Уралочко моя! (Мур., Широка дорога, 1950, 66).  Словник української мови в 11 томах