невиправданий

БЕЗПРИЧИ́ННИЙ (якому не можна знайти якусь причину, якесь розумне пояснення), ДАРЕ́МНИЙ, НЕЗ'ЯСО́ВНИЙ, НЕЗ'ЯСО́ВАНИЙ, НЕЗРОЗУМІ́ЛИЙ (якому немає пояснення). Було в осінньому краєвиді щось таке, що навівало безпричинну журбу (С. Журахович); Вже ж бо сон мій не зовсім даремний (Леся Українка); У грудях нез'ясована тривога й хвилювання (Я. Качура); Прокидаюсь в незрозумілій тривозі і сідаю на ліжку (М. Коцюбинський). — Пор. безпідста́вний, неви́правданий.

НЕВИ́ПРАВДАНИЙ (такий, якому важко знайти якесь внутрішнє пояснення, виправдання); ФАЛЬШИ́ВИЙ (про почуття, про зайняту особисту позицію — який не є виправданим і доцільним у певній ситуації). В її руках почала з'являтись невиправдана поспішність, навіть метушня (О. Донченко); І в інших молодиків були хвилини вагань і сумніву, та фальшивий сором і хвастовита легковажність і острах стати смішним не давали заговорити (З. Тулуб); Фальшива скромність. — Пор. безпідста́вний, безпричи́нний.

Значення в інших словниках

1. невиправданий — неви́правданий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. невиправданий — (крок) необґрунтований, невмотивований; (- втрати) зайвий, непотрібний.  Словник синонімів Караванського
3. невиправданий — -а, -е. Який не має виправдання, якого не можна виправдати; необґрунтований.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. невиправданий — НЕВИ́ПРАВДАНИЙ, а, е. Який не має виправдання, якого не можна виправдати; необґрунтований. Солоха, здавалось, і справді загубила ритм роботи. В її руках почала з'являтись невиправдана поспішність, навіть метушня (О.  Словник української мови у 20 томах
5. невиправданий — НЕВИ́ПРАВДАНИЙ, а, е. Який не має виправдання, якого не можна виправдати; необгрунтований. Солоха, здавалось, і справді загубила ритм роботи. В її руках почала з’являтись невиправдана поспішність, навіть метушня (Донч.  Словник української мови в 11 томах