недодати
НЕДОДА́ТИ кому чого і без додатка (дати, видати чого-небудь менше, ніж потрібно або належить), ОБДІЛИ́ТИ кого чим і без додатка, СКРИ́ВДИТИ кого чим, ПОКРИ́ВДИТИ кого чим, розм., ЗОБИ́ДИТИ кого чим, розм.; ОБРАХУВА́ТИ кого (під час розрахунку з ким-небудь). — Недок.: недодава́ти, обділя́ти, зобиджа́ти, обрахо́вувати. Він був неспокійний, думав увесь час, що хтось його хоче обдурити, чогось недодати, щось затаїти (С. Скляренко); Гриша відміряв кожному по півчерпака, стараючись нікого не обділити (О. Гончар); — Та ще й спецодягом нас покривдили, — скаржливо бубонить він до Петра (О. Гончар); Трьох вона обрахувала, Двом ситра не долила... (С. Воскрекасенко).
ОБДІЛИ́ТИ (зовсім не дати чого-небудь при розподілі), ОБМИНУ́ТИ, ОБІЙТИ́, ПРОМИНУ́ТИ. — Недок.: обділя́ти, обмина́ти, обхо́дити, промина́ти. Поважні, урочисті ходили по межах: міряли. Урочисті й поважні — трудна робота, бо земля різна є. Є добра, є — ніщо. А треба ж "по-праведному", щоб же нікого не обидити, не обділити (А. Головко); Вона своїх дітей жалувала, давала їм гостинці, а мене все обминала (І. Нечуй-Левицький); Він знав, що на стойбище привезли спирт, а чомусь не дають. Отже, боявся, щоб не обійшли його при дільбі (В. Гжицький); Казбек полковник роздає, Й мене не проминає (С. Воскрекасенко). — Пор. недода́ти.
Словник синонімів української мови