недорікуватий
БЕЗПОРА́ДНИЙ (неспроможний своїми силами впоратися з чим-небудь, який потребує допомоги), НЕДОЛУ́ГИЙ підсил., НЕДОРІ́КУВАТИЙ підсил. розм.; БЕЗПО́МІЧНИЙ (нездатний сам собі допомогти); БЕЗЗА́ХИСНИЙ, БЕЗЗБРО́ЙНИЙ (який не може захистити себе в якій-небудь ситуації); БЕЗВЛА́ДНИЙ, БЕЗСИ́ЛИЙ, БЕЗСИ́ЛЬНИЙ рідше, НЕ́МІЧНИЙ (який зовсім не знаходить у собі сил, можливостей діяти). Юнаки з очевидною ерудицією.. виявлялися безпорадними і немічними, коли режисерська паличка переходила до їхніх рук (О. Довженко); Іван Дума мав повну рацію, коли говорив про недолуге командування Галицької армії (В. Гжицький); Він (Арсен) здався їй (Ярославі) смішним і жалюгідним. Справді, якийсь недорікуватий Дон-Кіхот! (Л. Дмитерко); Я відчував, що я безпомічний, як немовля (Ю. Яновський); Як і решта людей, він навіть буває беззахисним, вразливим (О. Гончар); А вона (актриса) лежала на софі, безвладна, апатична і слухала його (поета) читання (Леся Українка); Я безсилий, щоб описати батьківські переживання й муки (Ю. Збанацький); А приходив додому (Юріштан) — і кудись дівалася вся його власть, щезала міць, чув себе безсильним перед сею блідою хоровитою женщиною (Г. Хоткевич). — Пор. 1. незда́тний.
НЕДОРІ́КУВАТИЙ (який має певний дефект мови; у знач. ім. — той, хто має певний дефект мови), НЕДОМО́ВНИЙ рідко; НЕДОРІ́КА (той, хто має певний дефект мови). — Сам здаюся собі недорікуватим, не можу бути веселим і дотепним (О. Гуреїв); — Затойкав, як той недорікуватий, — глумливо гримнув Харитон. — Що тобі, мову відібрало? (Ю. Смолич).
Словник синонімів української мови