недорікуватий

недорі́куватий

-а, -е.

1》 Який має дефект мови, що полягає у невмінні правильно й чітко вимовляти деякі звуки, слова, або який просто неправильно й нечітко вимовляє звуки, слова.

|| у знач. ім. недорікуватий, -того, ч. Те саме, що недоріка 1).

2》 перен., розм. Неспроможний впоратися з чим-небудь своїми силами; безпорадний.

Значення в інших словниках

1. недорікуватий — недорі́куватий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. недорікуватий — Без'язикий, недорікий, недомовний, кривомовий, тяжкомовний, д. недомовлий; П. безпорадний; пор. НЕДОРІКА.  Словник синонімів Караванського
3. недорікуватий — НЕДОРІ́КУВАТИЙ, а, е. 1. Який має дефект мови, що полягає у невмінні правильно й чітко вимовляти деякі звуки, слова, або який просто неправильно й нечітко вимовляє звуки, слова.  Словник української мови у 20 томах
4. недорікуватий — БЕЗПОРА́ДНИЙ (неспроможний своїми силами впоратися з чим-небудь, який потребує допомоги), НЕДОЛУ́ГИЙ підсил., НЕДОРІ́КУВАТИЙ підсил. розм.  Словник синонімів української мови
5. недорікуватий — Недорі́куватий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. недорікуватий — НЕДОРІ́КУВАТИЙ, а, е. 1. Який має дефект мови, що полягає у невмінні правильно й чітко вимовляти деякі звуки, слова, або який просто неправильно й нечітко вимовляє звуки, слова; // у знач. ім. недорі́куватий, того, ч. Те саме, що недорі́ка...  Словник української мови в 11 томах