1. Великий тлумачний словник сучасної мови

недорікуватий

недорі́куватий

-а, -е.

1》 Який має дефект мови, що полягає у невмінні правильно й чітко вимовляти деякі звуки, слова, або який просто неправильно й нечітко вимовляє звуки, слова.

|| у знач. ім. недорікуватий, -того, ч. Те саме, що недоріка 1).

2》 перен., розм. Неспроможний впоратися з чим-небудь своїми силами; безпорадний.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. недорікуватий — недорі́куватий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. недорікуватий — Без'язикий, недорікий, недомовний, кривомовий, тяжкомовний, д. недомовлий; П. безпорадний; пор. НЕДОРІКА. Словник синонімів Караванського
  3. недорікуватий — НЕДОРІ́КУВАТИЙ, а, е. 1. Який має дефект мови, що полягає у невмінні правильно й чітко вимовляти деякі звуки, слова, або який просто неправильно й нечітко вимовляє звуки, слова. Словник української мови у 20 томах
  4. недорікуватий — БЕЗПОРА́ДНИЙ (неспроможний своїми силами впоратися з чим-небудь, який потребує допомоги), НЕДОЛУ́ГИЙ підсил., НЕДОРІ́КУВАТИЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  5. недорікуватий — Недорі́куватий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. недорікуватий — НЕДОРІ́КУВАТИЙ, а, е. 1. Який має дефект мови, що полягає у невмінні правильно й чітко вимовляти деякі звуки, слова, або який просто неправильно й нечітко вимовляє звуки, слова; // у знач. ім. недорі́куватий, того, ч. Те саме, що недорі́ка... Словник української мови в 11 томах