1. Словник української мови в 11 томах

недорікуватий

НЕДОРІ́КУВАТИЙ, а, е.

1. Який має дефект мови, що полягає у невмінні правильно й чітко вимовляти деякі звуки, слова, або який просто неправильно й нечітко вимовляє звуки, слова;

// у знач. ім. недорі́куватий, того, ч. Те саме, що недорі́ка 1.

Я вмів вдало копіювати сліпих, глухих, гугнявих і недорікуватих (Смолич, Театр.., 1940, 245);

*У порівн. — Слухай! — знову почав Данило, ще дужче ніяковіючи. — А воно якось не той… — Затойкав, як той недорікуватий! — глумливо гримнув [на Данила] Харитон (Смолич, Мир.., 1958, 517).

2. перен., розм. Неспроможний справитися з чим-небудь своїми силами; безпорадний.

— Якого диявола! Закличте сюди всю вашу недорікувату медицину й зробіть так, щоб у мене не луснула голова й не плавали перед очима зелені кола (Ю. Янов., IV, 1959, 179);

— Може б, якось попрацювала, Дунюшка? — несміливо поспитався директор радгоспу.. — Ну, нема ж у нас трактористів, Дунюшка. Порятуй нас, недорікуватих (Оров., Зел. повінь, 1961, 54).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. недорікуватий — недорі́куватий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. недорікуватий — Без'язикий, недорікий, недомовний, кривомовий, тяжкомовний, д. недомовлий; П. безпорадний; пор. НЕДОРІКА. Словник синонімів Караванського
  3. недорікуватий — -а, -е. 1》 Який має дефект мови, що полягає у невмінні правильно й чітко вимовляти деякі звуки, слова, або який просто неправильно й нечітко вимовляє звуки, слова. || у знач. ім. недорікуватий, -того, ч. Те саме, що недоріка 1). 2》 перен., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. недорікуватий — НЕДОРІ́КУВАТИЙ, а, е. 1. Який має дефект мови, що полягає у невмінні правильно й чітко вимовляти деякі звуки, слова, або який просто неправильно й нечітко вимовляє звуки, слова. Словник української мови у 20 томах
  5. недорікуватий — БЕЗПОРА́ДНИЙ (неспроможний своїми силами впоратися з чим-небудь, який потребує допомоги), НЕДОЛУ́ГИЙ підсил., НЕДОРІ́КУВАТИЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  6. недорікуватий — Недорі́куватий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)