незагасний

НЕВГАСИ́МИЙ (звичайно про почуття — який не послаблюється, не зникає з часом), НЕЗГА́СНИЙ, НЕЗГАСИ́МИЙ, НЕПОГА́СНИЙ, НЕВГАСА́ЮЧИЙ, НЕГА́СНУЧИЙ, НЕЗГАСА́ЮЧИЙ, НЕВГА́СНИЙ поет., НЕГАСИ́МИЙ заст., поет., НЕЗАГА́СНИЙ поет., НЕПОГАСИ́МИЙ рідко; НЕОПАЛИ́МИЙ поет. (перев. про любов, кохання). Тільки тепер дівчина зрозуміла, що допомоги чекати даремно. Але невгасимий інстинкт життя викликав химерні образи (О. Донченко); Чехов здавна увійшов у моє серце, як міцна й незгасна любов (М. Рильський); О як було любо тоді, моя непогасная мріє! (В. Сосюра). — Пор. неме́ркнучий, неосла́бний.

Значення в інших словниках

1. незагасний — незага́сний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. незагасний — див. вічний  Словник синонімів Вусика
3. незагасний — -а, -е, поет. Те саме, що незагасаючий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. незагасний — НЕЗАГА́СНИЙ, а, е, поет. 1. Який постійно горить, ніколи не загасає; незгасний. 2. перен. Який не ослаблюється, не проходить, не втрачає з часом своєї сили; вічний. Це зоря з-поміж зір найясніша, Незагасна це юність моя (П. Усенко).  Словник української мови у 20 томах
5. незагасний — НЕЗАГА́СНИЙ, а, е, поет. 1. Який постійно горить, ніколи не загасає. 2. перен. Який не ослаблюється, не проходить, не втрачає з часом своєї сили; вічний. Це зоря з-поміж зір найясніша, Незагасна це юність моя (Ус., Листя.., 1956, 82).  Словник української мови в 11 томах