незборний
НЕПЕРЕМО́ЖНИЙ (про народ, країну, армію тощо, про силу, єдність, вірність і т. ін. — якого не можна перемогти, здолати, знищити), НЕЗДОЛА́ННИЙ, НЕЗЛА́МНИЙ (НЕЗЛО́МНИЙ), НЕПОБО́РНИЙ, НЕЗБОРИ́МИЙ, НЕПОДОЛА́ННИЙ, НЕСКОРИ́МИЙ, НЕЗБО́РНИЙ уроч., НЕОБО́РНИЙ поет.; НЕПЕРЕБО́РНИЙ (про силу, перешкоду і т. ін.). Став одним непереможним військом І творцем добра свого народ (Т. Масенко); Любов у творах Олександра Довженка — висока й промениста, дружба і братерство — незламні, могутні й красиві, мужність — нездоланна (О. Левада); Чути силу України в тих дужих мотивах (музики), силу велику, незломну... (І. Нечуй-Левицький); Падай, враже, падай ниць, непоборна наша міць (П. Тичина); Коли в серці є віра, людина незборима (О. Десняк); Жива душа народна, жива, неподоланна! (О. Довженко); — Шляхта вимре, а народ лишиться. Він нескоримий і нездоланний (Н. Рибак); Сила народу — непереборна. Буде так, як хочуть мільйони людей — чесних людей доброї волі (П. Тичина).
Словник синонімів української мови