незцілимий

НЕВИЛІКО́ВНИЙ (про душевні муки, горе тощо, а також про соціальні вади — якого не можна позбутися), НЕВИГО́ЙНИЙ, НЕЗАГО́ЙНИЙ, НЕЗГО́ЙНИЙ, НЕЗЦІЛЕ́ННИЙ рідше, НЕЗЦІЛИ́МИЙ рідше. Розклад, грабіжництво, продажність роз'їдали армію і тил. Хвороби здавались невиліковними (О. Гончар); Розумію твій невигойний біль, а з ним і твою перебільшену тривогу за мене (Н. Тихий); Дві рани залишила війна в її серці, дві незагойні рани. Дві похоронні грамоти (І. Цюпа); Відчаєм та незгойним болем обіймалася Юхимова засмикана в нерозумному клопоті душа (І. Ле); Сіяла (наречена) вся, як сонце, а в очах світилася незцілима мука (Г. Хоткевич). — Пор. невигу́бний.

Значення в інших словниках

1. незцілимий — незціли́мий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. незцілимий — -а, -е. 1》 Те саме, що незціленний. Незцілимий хворий. 2》 перен. Якого не можна позбутися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. незцілимий — НЕЗЦІЛИ́МИЙ, а, е. перен. Якого не можна позбутися. Незцілимий хворий; Убрана була [молода] – як цариця .. Сяла вся, як сонце, а в очах світилася незцілима мука (Г. Хоткевич).  Словник української мови у 20 томах
4. незцілимий — НЕЗЦІЛИ́МИЙ, а, е. 1. Те саме, що незціле́нний. Незцілимий хворий. 2. перен. Якого не можна позбутися. Убрана була [молода] — як цариця.. Сяла вся, як сонце, а в очах світилася незцілима мука (Хотк., II, 1966, 97).  Словник української мови в 11 томах