неповторно

НАПРО́ЧУД (у сполуч. з прикм. або присл. — викликаючи почуття замилування, здивування, захоплення), НАВДИВОВИ́ЖУ, НА ДИ́ВО, ДИВОВИ́ЖНО, НАДЗВИЧА́ЙНО, НЕПЕРЕВЕ́РШЕНО, КАЗКО́ВО підсил., ФАНТАСТИ́ЧНО підсил., ДИ́ВНО рідко; НЕПОВТО́РНО, НЕПОВТОРИ́МО рідше (так чудово, як уже більше не буде). Парк був молодий, але розрісся напрочуд гарно (В. Козаченко); Навдивовижу голубе стояло небо наді мною (О. Підсуха); Ранок наступного дня був на диво теплий, ясний (А. Шиян); Юнацьке обличчя зробилося дивовижно прекрасним і натхненним (Ю. Яновський); Море — надзвичайно гарного кольору (М. Коцюбинський); Яке воно (сонце) красиве, неперевершено красиве! (В. Логвиненко); Весь ліс — в інеї, в крихкому, казково розкішному уборі (О. Гончар); Фантастично проста різьба народної фантазії знаходила якийсь короткий приступ до її (Марисі) душі і заволодівала нею цілковито (Г. Хоткевич); Перед очима розстилаються дивно гарні картини за Дніпро, вгору і вниз по Дніпру (І. Нечуй-Левицький); Коленкур згадував Париж, різні дрібниці з минулого, що здавалися зараз неповторно дорогими (П. Кочура).

Значення в інших словниках

1. неповторно — неповто́рно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. неповторно — Присл. до неповторний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. неповторно — НЕПОВТО́РНО. Присл. до неповто́рний. Коленкур згадував Париж, різні дрібниці з минулого, що здавалися зараз неповторно дорогими (П. Кочура); У багатоголосому хорі нашої поезії спів Павла Тичини лунає юно, дзвінко, неповторно (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
4. неповторно — НЕПОВТО́РНО. Присл. до неповто́рний. Коленкур згадував Париж, різні дрібниці з минулого, що здавалися зараз неповторно дорогими (Кочура, Зол. грамота, 1960, 391); У багатоголосому хорі нашої поезії спів Павла Тичини лунає юно, дзвінко, неповторно (Літ. газ., 28.Х 1960, 1).  Словник української мови в 11 томах