неповторно
НЕПОВТО́РНО.
Присл. до неповто́рний.
Коленкур згадував Париж, різні дрібниці з минулого, що здавалися зараз неповторно дорогими (П. Кочура);
У багатоголосому хорі нашої поезії спів Павла Тичини лунає юно, дзвінко, неповторно (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)