неповторний
НЕПОВТО́РНИЙ, а, е.
Який не може повторитися.
Ти [школо] живеш і житимеш завжди в серці як свідок моєї неповторної юності (Ю. Збанацький);
// Те саме, що неповтори́мий.
Сьогодні все навкруги було іншим, неповторним фантастично прекрасним... (О. Гончар);
Неповторна краса червневих полів хвилюванням наповнила єство, сльозою зволожила очі (В. Бабляк).
Словник української мови (СУМ-20)