неповторний

НЕПОВТО́РНИЙ, а, е. Який не може повторитися.

Ти [школо] живеш і житимеш завжди в серці як свідок моєї неповторної юності (Збан., Малин. дзвін, 1958,3);

// Те саме, що неповтори́мий.

Сьогодні все навкруги було іншим, неповторним фантастично прекрасним… (Гончар, III, 1959, 439);

Неповторна краса червневих полів хвилюванням наповнила єство, сльозою зволожила очі (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 213).

Значення в інших словниках

1. неповторний — неповто́рний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. неповторний — див. хороший  Словник синонімів Вусика
3. неповторний — -а, -е. Який не може повторитися. || Те саме, що неповторимий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. неповторний — НЕПОВТО́РНИЙ, а, е. Який не може повторитися. Ти [школо] живеш і житимеш завжди в серці як свідок моєї неповторної юності (Ю. Збанацький); // Те саме, що неповтори́мий. Сьогодні все навкруги було іншим, неповторним фантастично прекрасним... (О.  Словник української мови у 20 томах
5. неповторний — БЕЗПОВОРО́ТНИЙ (який не повертається або вже не повернеться ніколи), НЕПОВОРО́ТНИЙ рідше; НЕОБОРО́ТНИЙ (який не може відбутися, повторитися знову); НЕПОВТО́РНИЙ (про час, період, визначний у якомусь відношенні).  Словник синонімів української мови