1. Словник української мови в 11 томах

неповторний

НЕПОВТО́РНИЙ, а, е. Який не може повторитися.

Ти [школо] живеш і житимеш завжди в серці як свідок моєї неповторної юності (Збан., Малин. дзвін, 1958,3);

// Те саме, що неповтори́мий.

Сьогодні все навкруги було іншим, неповторним фантастично прекрасним… (Гончар, III, 1959, 439);

Неповторна краса червневих полів хвилюванням наповнила єство, сльозою зволожила очі (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 213).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неповторний — неповто́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. неповторний — див. хороший Словник синонімів Вусика
  3. неповторний — -а, -е. Який не може повторитися. || Те саме, що неповторимий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. неповторний — НЕПОВТО́РНИЙ, а, е. Який не може повторитися. Ти [школо] живеш і житимеш завжди в серці як свідок моєї неповторної юності (Ю. Збанацький); // Те саме, що неповтори́мий. Сьогодні все навкруги було іншим, неповторним фантастично прекрасним... (О. Словник української мови у 20 томах
  5. неповторний — БЕЗПОВОРО́ТНИЙ (який не повертається або вже не повернеться ніколи), НЕПОВОРО́ТНИЙ рідше; НЕОБОРО́ТНИЙ (який не може відбутися, повторитися знову); НЕПОВТО́РНИЙ (про час, період, визначний у якомусь відношенні). Словник синонімів української мови