1. Словник української мови в 11 томах

неповторно

НЕПОВТО́РНО. Присл. до неповто́рний.

Коленкур згадував Париж, різні дрібниці з минулого, що здавалися зараз неповторно дорогими (Кочура, Зол. грамота, 1960, 391);

У багатоголосому хорі нашої поезії спів Павла Тичини лунає юно, дзвінко, неповторно (Літ. газ., 28.Х 1960, 1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неповторно — неповто́рно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. неповторно — Присл. до неповторний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. неповторно — НЕПОВТО́РНО. Присл. до неповто́рний. Коленкур згадував Париж, різні дрібниці з минулого, що здавалися зараз неповторно дорогими (П. Кочура); У багатоголосому хорі нашої поезії спів Павла Тичини лунає юно, дзвінко, неповторно (з газ.). Словник української мови у 20 томах
  4. неповторно — НАПРО́ЧУД (у сполуч. з прикм. або присл. — викликаючи почуття замилування, здивування, захоплення), НАВДИВОВИ́ЖУ, НА ДИ́ВО, ДИВОВИ́ЖНО, НАДЗВИЧА́ЙНО, НЕПЕРЕВЕ́РШЕНО, КАЗКО́ВО підсил., ФАНТАСТИ́ЧНО підсил. Словник синонімів української мови