непокора

НЕПОКО́РА (небажання або відмова підкоритися кому-небудь, слухатися когось), НЕПОКІ́РНІСТЬ, НЕПОКІ́РЛИВІСТЬ, НЕПІДКО́РЕННЯ, НЕПО́СЛУХ, ОСЛУШЕ́НСТВО книжн. заст. (відмова підкорятися, вияв непокори); НЕСЛУХНЯ́НІСТЬ (непокора — звичайно в побутових стосунках); БАЛАМУ́ТСТВО розм. (непокірна, неспокійна поведінка); ПРОТЕСТА́НТСТВО книжн., БУНТА́РСТВО поет., уроч. (непокірливість, схильність до протесту). Їй здалося, що дочка сьогодні перейшла ту межу у стосунках з батьками, за якою починається одверта непокора (П. Кочура); Його обличчя.. виражало непокірність і невміння стримуватися (М. Ю. Тарновський); — Але це пряме непідкорення розпорядженню уряду! (О. Довженко); За найменший непослух окупанти карали розстрілом (Д. Бедзик); Ще й досі він не міг подарувати дочці її неслухняність (О. Копиленко); Згадали про всі його відважні ярмаркові бійки та баламутство (О. Гончар); Сидить в Бенгалії Рабіндранат (Тагор): нема бунтарства в нас: людина з глини (П. Тичина).

Значення в інших словниках

1. непокора — непоко́ра іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. непокора — Непокірність, непокірливість, норовистість; (неслухняність) НЕПОСЛУХ.  Словник синонімів Караванського
3. непокора — -и, ж. Небажання або відмова підкорятися кому-небудь, слухатися когось і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. непокора — НЕПОКО́РА, и, ж. Небажання або відмова бути слухняним, покірним виконавцем чиєїсь волі, чиїх-небудь наказів і т. ін.; непослух. Від неї пахло духами і жіночою звабою, віяло гордістю і непокорою (Григорій Тютюнник); Вічний дух непокори проти гнобителів жив у серцях знедолених (І. Цюпа).  Словник української мови у 20 томах
5. непокора — НЕПОКО́РА, и, ж. Небажання або відмова підкорятися кому-небудь, слухатися когось і т. ін. Від неї пахло духами і жіночою звабою, віяло гордістю і непокорою (Тют., Вир, 1964, 424); Вічний дух непокори проти гнобителів жив у серцях знедолених (Цюпа, Україна.., 1960, 6).  Словник української мови в 11 томах
6. непокора — Непоко́ра, -ри ж. Непокорность.  Словник української мови Грінченка