непоправний
НЕВИПРА́ВНИЙ (нездатний виправитися, стійкий у своїх, звичайно негативних, схильностях, звичках і т. ін.), НЕПОПРА́ВНИЙ, БЕЗНАДІ́ЙНИЙ, БЕЗПРОСВІ́ТНИЙ підсил. розм.; ЗАКОРЕНІ́ЛИЙ, ЗАШКАРУ́БЛИЙ (який відзначається вже давніми, міцними звичками і т. ін. — звичайно негативними). Невиправний скептик; Корній Іванович вирішив: залучити.. до хорошого діла і цього невиправного пустобреха (І. Волошин); — Ви.. непоправний ідеаліст-мислитель. Кожда дрібниця наводить вас на якісь високі гадки (Г. Хоткевич); Тільки безнадійний педант міг би протестувати проти цих новотворів (М. Рильський); Хтось зовсім близько бухикає, ядушливо і глухо, як старий безпросвітний курець (В. Кучер); Рух цей був безпомічний і нерішучий, він одразу видав у капітанові закоренілого цивільного (Л. Первомайський); Зашкарублий бюрократ. — Пор. 1. безпробу́дний, 1. завзя́тий, 1. несосвіте́нний.
Словник синонімів української мови