непосида

НЕПОСИ́ДА розм. (непосидюча людина), НЕПОСИ́ДЬКО розм. рідше; ДЗИ́ГА розм., ВЕРТУ́Н розм., КРУТЬКО́ розм. рідше (швидка в рухах, вертлява людина); ВЕРТУ́ХА розм. (про дівчину, жінку). Був це хлопець жвавий, за що і прозивався в школі "непосидою" (І. Ле); — Ох, кого ж це він (син) задумав брати? Кого він оце приведе в мою хату? Якусь дзиґу, якусь крутилку, голосну, як дзвін, крикуху, тарахкотілку (І. Нечуй-Левицький); (Ярцев (Люді):) Чекай, вертухо... Я хочу дати тобі цікаву книжку (Ю. Мокрієв).

Значення в інших словниках

1. непосида — непоси́да іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. непосида — Непосидько, побігайло, побігайко, пострибун, вертун, дзиґа, р. пойда.  Словник синонімів Караванського
3. непосида — див. жвавий  Словник синонімів Вусика
4. непосида — -и, ч. і ж., розм. Рухлива, енергійна людяна, що не любить довго бути, сидіти на одному місці та без певного заняття. || Уживається як лайливе слово.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. непосида — НЕПОСИ́ДА, и, ч. і ж., розм. Рухлива, енергійна людина, що не любить довго бути, сидіти на одному місці і без певного заняття. Тут усі привітні до мене, люблять, надії якісь покладають; навіть ось ця непосида – і та примовкла: сорочку мені дошиває (С.  Словник української мови у 20 томах
6. непосида — НЕПОСИ́ДА, и, ч. і ж., розм. Рухлива, енергійна людина, що не любить довго бути, сидіти на одному місці і без певного заняття. Тут усі привітні до мене, люблять, надії якісь покладають; навіть ось ця непосида — і та примовкла: сорочку мені дошиває (Вас.  Словник української мови в 11 томах