нестеменно

НАПЕ́ВНО (НАПЕ́ВНЕ) (у повній відповідності до дійсності, до справжнього стану речей), ПЕ́ВНО (ПЕ́ВНЕ рідше), ТО́ЧНО, ДОСТОВІ́РНО, ДОСТО́ТУ, ДОСТЕМЕ́ННО, НЕСТЕМЕ́ННО розм., ДОСТО́ТНО рідко. Про це дехто догадувався, дехто і напевне знав (А. Головко); Тепер усе піде по-іншому. Вже тепер можемо сказати цілком певно: плакали межі на куркульських ланах! (О. Довженко); — Уже як стражник казав оте Омелькові, то то вже певно (Панас Мирний); — Твоя квартира і барахло, — похмуро відрубав Князьковський, — реквізиції не підлягають, це точно (Ю. Смолич); — А мудрий цар Соломон до Суламіфі пішки ходив, не їздив.. Це, Семене, тепер уже достовірно відомо (І. Ле); Я, коли хочеш, розкажу достоту, Я чоловік бувалий, знаю все (Леся Українка); Де саме розміщено заряди, Кравець знав достеменно (С. Голованівський).

Значення в інших словниках

1. нестеменно — нестеме́нно прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. нестеменно — див. безумовно; мабуть  Словник синонімів Вусика
3. нестеменно — розм. Присл. до нестеменний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. нестеменно — НЕСТЕМЕ́ННО, розм. Присл. до нестеме́нний. – Мені ця пані неначе по знаку? Гляньте-но, бабо Оляно: неначе скидається на нашу панночку Лександру .. – Нестеменно вона, тільки на виду повніша (Дніпрова Чайка).  Словник української мови у 20 томах
5. нестеменно — Нестеме́нно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. нестеменно — НЕСТЕМЕ́ННО, розм. Присл. до нестеме́нний. — Мені ця пані неначе по знаку? Гляньте-но, бабо Оляно: неначе скидається на нашу панночку Лександру.. — Нестеменно вона, тільки на виду повніша (Дн. Чайка, Тв., 1960, 75).  Словник української мови в 11 томах
7. нестеменно — Нестеме́нно нар. Точь-въ-точь. Окунів небіж та й Окунів, — нестеменно Окунів. Мир. ХРВ. 16.  Словник української мови Грінченка